Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, якій притаманна громадянська відповідальність, високі духовні якості, здатність до саморозвитку й самовдосконалення.

     Очевидно, що саме позашкільна освіта сьогодні  відіграє важливу роль у становленні життєво компетентної особистості, здатної до продуктивної діяльності в умовах динамічного розвитку сучасного суспільства. Такі тенденції як інформаційна революція, процеси глобалізації в культурі, економіці і політиці ставлять нові вимоги до позашкільних закладів. Тому особливістю навчально-виховного процесу у сучасному позашкільному навчальному закладі є мобільність, швидкість реагування на сучасні запити дитини, суспільства, держави, а головне, побудова процесу навчання та виховання на принципах дитячої зацікавленості та добровільності, на основі співпраці педагогів і вихованців, максимальному використанні індивідуального досвіду кожної дитини, ініціативи, творчого спілкування.

     Очевидно, що одним із головних шляхів підвищення ефективності виховної роботи позашкільних закладів є здатність позашкільних педагогів здійснювати виховання кожної особистості на основі важливих принципів: індивідуального підходу, добровільності, співтворчості, міжособистісних стосунків тощо. То ж головною метою системи виховної роботи позашкільного закладу є: створення умов для формування творчої, гармонійно розвиненої, освіченої та вихованої особистості, здатної до самореалізації, самовдосконалення та активних дій.

     Позашкільний заклад не повинен готувати дитину до життя, а вчить жити, оволодівати практичними навичками життєтворчості, здійснюючи дію самореалізації у різних видах навчальної, ігрової, практичної діяльності. У самостійне життя має вийти творча особистість, яка здатна брати відповідальність за прийняті рішення на себе, критично мислити і використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язування проблем, змінювати на краще своє життя і життя своєї країни. Педагогічний колектив закладу лише створює середовище духовного розвитку, соціально-рольового життя дитини як творця і проектувальника свого майбутнього.   Педагогічний процес у позашкільному закладі - явище більш виховне, аніж дидактичне, бо основною його характеристикою є не пізнання, а духовні стосунки.

     Цей процес за своєю природою схожий на розв’язання важливих життєвих ситуацій, які стимулюють свідоме й активне бажання самовдосконалюватися й оновлюватися. Якщо таке прагнення стає невід’ємною рисою особистості, то це і є найвагоміший результат позашкільного виховання, бо схильність дитини до оновлення має сильну енергію.

     Отже, весь позашкільний педагогічний процес не можна ототожнювати з навчанням. Перед ним не ставиться завдання опрацьовувати державний стандарт загальної освіти, а основними результатами позашкільної освіти можна назвати наступні:

     – збереження і культивування унікальності кожної дитини в постійно змінному соціальному оточенні;

     – задоволення природної потреби дітей в самопізнанні, осмисленні себе в навколишньому світі;

     – досягнення вихованців в їх кількісному вираженні (нагороди, перемоги, місця і ін.) отримані ними за певний період;

     – виховання у дитини захопленості предметом тієї діяльності, якій він віддає перевагу, ціннісне ставлення до виду діяльності;

     – наявність у вихованця власної освітньої траєкторії на майбутнє;

     – соціалізація, успішність і особистісне зростання вихованця.

     Значення позашкільної роботи у розвитку особистості посилюється тим, що вона сприяє вихованню не лише духовності й моральності, задоволенню різнобічних інтересів, а й стимулює творчий розвиток, виховує позитивне ставлення до національних і загальнолюдських культурних цінностей.