top of page
Дизайн этого сайта создан в конструкторе
.com
. Создайте ваш сайт сегодня.Создать сайт

На сучасному етапі розбудови української держави постає глобальна проблема – відродження національної свідомості українського народу, насамперед виховання справжнього громадянина і патріота рідної землі

   Сьогодні нагальну проблему виховання справжнього громадянина і патріота вирішують здебільшого заклади освіти, а зміст патріотичного виховання зумовлений соціальним замовленням держави в галузі освіти і виховання. Принципи організації даної роботи визначені в ряді нормативно-правових документів. У Законах України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», зазначено, що основним завданням позашкільної освіти є в тому числі і «виховання у вихованців, учнів і слухачів патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей Українського народу, а також інших націй і народів». А Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді вказує на те, що «…потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно врахувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей та молоді».

Вивести Україну на шлях прогресу і процвітання, створити якісно нову демократичну державу можуть лише свідомі громадяни, віддані українській національній ідеї, які люблять Україну та цінують її як державу, поважають свій народ, націю та готові самовіддано служити їх інтересам.

      Важливість національного спрямування у вихованні підростаючого покоління наголошували українські прогресивні діячі, педагоги Р.Ващенко, Б. Грінченко, М. Грушевський, О.Духнович, М.Драгоманов, І.Огієнко, В. Сухомлинський, С.Русова та інші. Історія формування терміну «патріотизм» представлена у працях І.Кравцова, І.Харламова, П.Кононенко та багатьох інших науковців. Майже повністю розкритий вміст даного поняття в монографії І.Кравцова: «Патріотизм - це любов до своєї Вітчизни; до рідних місць («землі батьків»), до рідної мови, до культури і традицій, до продуктів праці свого народу, до прогресивного суспільного і державного устрою. Патріотизм - це відданість своїй Батьківщині, готовність захищати її незалежності». У працях М.Головатого, Б. Кравченка та ін. підкреслюється, що саме національна самосвідомість формує особистість як носія етно-соціальних цінностей, визначає її духовні орієнтири та цілі життєдіяльності, є показником громадянської зрілості.​

   Вагомий внесок у розвиток теорії національно-патріотичного виховання учнівської молоді, обґрунтування закономірностей, принципів, змісту, форм і методів організації навчально-виховного процесу зроблено українськими вченими І. Бехом, О. Вишневським, О. Киричуком, О Сухомлинською та ін. Аналіз їх досліджень свідчить, що проблема виховання національної свідомості учнівської молоді пов’язується з розвитком у них громадянських ціннісних орієнтацій, сприйняттям національних цінностей як морально-етичної та естетичної складової частини національного виховання, що мотивує власну життєдіяльність, формуванням національного світогляду і вихованням комплексу особистісних якостей та рис характеру.

     В той же час має місце певна суперечність між сучасними вимогами до особистості як національно свідомого громадянина України, потребою розвитку національних якостей в учнівської молоді, які дають змогу зберігати етнічну ідентичність у полікультурному світі та цілком природною орієнтацією навчальних закладів на надання саме освітніх послуг, необхідність «оціночних» відносин між учасниками НВП.

   Очевидно, що в даній ситуації саме позашкільні навчальні заклади мають можливості та ресурси для підвищення ефективності роботи в даному напрямку: більша гнучкість навчальних планів та програм, орієнтованість на проведення суспільно-корисних, масових та конкурсних заходів для вихованців, відвідування закладу учнями «за бажанням», а не за «почесним обов’язком», менша наповнюваність навчальних груп, а отже і більший психологічний та педагогічний контакт між учасниками навчально-виховного процесу та ін. Вільна від жорсткої регламентації, обов’язковості, позашкільна діяльність розкриває широкі можливості для вияву та розвитку самостійності, соціальної та громадянської активності, що вельми імпонує учням підліткового і щонайбільше - раннього юнацького віку. Особливо велика цінність позашкільної освіти у вихованні моральних якостей дитини.

     Весь освітній процес в закладі має бути насичений різними аспектами патріотичного виховання, а його ефективність в позашкільній діяльності значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, форм та методів його організації.

​

​

​

​

​

​

 

 

 

 

  Серед методів і форм громадянсько-патріотичного виховання в ЕМАН пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук дитиною істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів належать: пошуково-дослідницька діяльність, соціально-психологічні тренінги, створення проблемних ситуацій, ситуацій успіху, демократичний діалог, педагогічне керівництво, використання засобів масової комунікації, методики колективних творчих справ, традицій, символіки, ритуалів, засобів народної педагогіки. Крім названих не можна забувати також про традиційні методи: бесіди, диспути, лекції, семінари, конференції, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою, самостійне рецензування тощо. А саме:

  • бесіди до знаменних та пам’ятних дат;

  • заходи, які виховують любов та повагу до української мови;

  • форми роботи, пов’язані з вивченням історії рідного краю і народу;

  • форми роботи військово-патріотичного виховання;

  • проведення та участь у семінарах, конференціях;

  • виховання дбайливого ставлення до природи;

  • засоби виховання правової свідомості;

  • волонтерська діяльність, участь в благодійних акціях;

  • форми роботи щодо формування навичок здорового способу життя та позитивного світосприйняття;

  • формування соціально важливих навичок, активної життєвої позиції, в тому числі профорієнтаційна робота.

     До всіх вищенаведених форм роботи та прикладів їх реалізації активно залучаються психологічна служба, учнівське самоврядування та батьківська громадськість, представники організацій, установ, громадських організацій та інші соціальні партнери закладу. Коло партнерів ЕМАН щороку розширюється, це і навчальні заклади (ЗНЗ міста, ВНЗ міста, області та України), засоби масової інформації, громадські організації (Міська рада ветеранів війни та праці, Центр соціальних служб у справах дітей, сім`ї та молоді, міська Організація Червоного Хреста, ГО «Віра і милосердя», ГО «Об’єднання учасників АТО та волонтерів», ГО «Медіа центр Енергодар», ГО «Агенція місцевого розвитку м. Енергодар»), підприємства та організації міста.

  Окремий напрямок діяльності адміністрації ЕМАН щодо створення системи громадянсько - патріотичного виховання учнів – вдосконалення, вивчення та поширення передового педагогічного досвіду керівників гуртків. Так впродовж останніх двох років педагоги закладу брали участь у ІІ Всеукраїнському фестивалі педагогічної майстерності «Гуманізація освітнього простору: з Україною в серці!» (керівники гуртків Атаманюк О.В., Доброва Н.В., Першина З.В., Івженко А.І.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання національно-патріотичного виховання дітей та молоді: досвід та проблеми» (керівники гуртків Івженко А.І. та Сировий О.В.), в конкурсі на кращий навчальний макет заняття з основ здоров’я (керівник гуртка Хамуда В.В.), в конкурсі «Панорама творчих уроків «Формування критичного мислення особистості у навчально-виховному процесі» (керівники гуртків Сировий О.В., Волохова О.О., Зозуленко М.В.) виступали з доповідями на Міській конференції «Актуальні питання державотворення в Україні (історико-правовий аспект)».

    Педагоги закладу беруть участь в науково-практичних семінарах, обмінюються досвідом роботи з колегами (Зозуленко М.В. – участь у науково-практичному семінарі «Патріотичне виховання учнівської молоді засобами українознавчого спрямування НВП», Кучеренко Н.М. – семінари «Роль педагога-організатора в національно-патріотичному вихованні учнів», «Сучасні пріоритети освітньо-виховного процесу в контексті національно-патріотичного виховання дітей та молоді» за участю Богомолової Н.М., методиста Регіонального інформаційно-аналітичного центру «Освіта та громадянське суспільство» Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та Шконди М.А., директора Обласного центру патріотичного виховання молоді, науково-практична конференція «Знахідки і проблеми науково-пошукової роботи учнів – членів Малої академії наук України» з нагоди відзначення 25-ої річниці створення Запорізького обласного відділення МАН) та ін.

    Педагоги ЕМАН також активні учасники благодійних патріотичних акцій, беруть участь в міських масових заходах, волонтерській діяльності тощо.

     Всі ці напрямки діяльності педагогів сприяють не лише підвищенню їх професійної компетентності, а й слугують прикладом небайдужості, громадянської активності для їх вихованців.

     Отже, системна освітня, виховна, інформаційна робота, проведення заходів з громадянського та національно-патріотичного виховання учнів ЕМАН сприяє:

  • формуванню та утвердженню у вихованців української громадянської ідентичності, патріотизму та національно-патріотичної свідомості;

  • відродженню та розвитку історичної пам’яті; популяризація української культури і народних традицій; усвідомлення національної своєрідності; залучення молоді до суспільно значущої діяльності;

  • підвищенню соціальної і громадянської активності учнів ЕМАН через їх участь у процесах державотворення та усвідомлення власної відповідальності за майбутнє України;

  • усвідомленню особистої відповідальності за дотримання вимог Конституції та законів України, посиленню спроможності протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам та викликам; недопущенню правопорушень та порушень норм суспільної моралі;

  • популяризації та утвердженню здорового і безпечного способу життя та культури здоров’я серед молоді;

  • зміцненню психічного здоров’я учнівської молоді, формування внутрішньої культури їх взаємин у сім’ї та соціальному середовищі;

  • створенню умов для творчого і духовного розвитку учнівської молоді через підтримку їх ініціатив, інтелектуальному самовдосконаленню, формуванню усвідомлених мотивів вибору певного виду діяльності, що забезпечить в майбутньому задоволення матеріальних і духовних потреб особистості.

​

     Опис досвіду в форматі .doc

bottom of page